страховий

-а́, -е́.

1) Стос. до страхування (у 2 знач.). || Признач. для соціального страхування. || у знач. ім. страхові́, -ви́х, мн. Гроші, що їх вносять або одержують при страхуванні.

••

Страхова́ медици́на — форма медичного обслуговування населення з оплатою такого обслуговування із страхових фондів, які формуються з бюджетних асигнувань та внесків підприємств і громадян.

Страхова́ оці́нка — визначення вартості будівель, що належать окремим особам, на основі якої встановлюють страхову суму.

Страхова́ пла́та ; Страхови́й вне́сок — грошова сума, яку періодично вносить особа чи установа за себе або своє майно згідно з договором про страхування.

Страхова́ су́ма — грошова сума, в межах якої страхувач відповідає перед страхувальником у разі настання страхового випадку.

Страхове́ відшкодува́ння — сума, яку сплачує страховик страхувальнику для покриття його збитків від страхового випадку.

Страхови́й аге́нт (бро́кер) — громадянин або юридична особа, які діють від імені страхувача і за його дорученням відповідно з наданими повноваженнями.

Страхови́й ви́падок — обставина, внаслідок якої виникає обов'язок страхувача.

Страхови́й вне́сок — див. страхова́ пла́та.

Страхови́й збір — плата за обов'язкове страхування пасажирів, що включається у вартість квитка.

Страхови́й по́ліс — документ (зазвичай іменний), що видається страховою організацією страхувальнику на засвідчення договору страхування.

Страхови́й пул — об'єднання страхових компаній.

Страхови́й ри́зик — імовірна подія, на випадок якої проводиться страхування.

Страхови́й тари́ф — брутто-ставка у вартісному виразі або у відсотках з одиниці страхової суми.

Страхови́й фонд — грошовий фонд, кошти якого йдуть на відшкодування збитків і виплату інших грошових сум під час стихійного лиха, нещасних випадків тощо.

2) Пов'язаний із соціальним страхуванням; який займається страхуванням. Страхова компанія.

3) Який служить для забезпечення кого-, чого-небудь у разі нещасного випадку або непередбачених несприятливих обставин; який створюється на всяк випадок.